понеділок, 10 вересня 2012 р.

Перший кандидат на вступ до клубу.

Наша команда в творчрму процесі.

Мої тато і мама! Я живу добре, просто чудово. У мене все є, є свій будинок, він теплий. В ньому одна кімната і кухня. Я без вас дуже сумую, особливо вечорами. А здоров'я моє не дуже. Те лапи ломить, то хвіст відвалюється. А днями я линяти почав. Стара шерсть з мене сиплеться, хоч в будинок не заходь. Зате нова росте чиста, шовковиста, так що кошлатість у мене підвищилася. До побачення, ваш син дядько Шарик.

Як все почалося?

Дядько Федір - дуже самостійний міський хлопчик, «сам по собі хлопчик». Тому, недовго роздумуючи, він їде жити окремо від батьків зі своїм новим приятелем - дуже господарським котом Матроскіним. Друзі потрапляють в село Простоквашино, де для них, як на замовлення, знайшовся вільний будинок. Місця в ньому багато, тому ще й місцевого пса Шарика до себе покликали - і зажили весело і дружно!
Тільки от батьки Дядька Федора дуже вже розхвилювалися і навіть дали замітку в газеті про пропажу хлопчика ... Цього не міг пропустити украй цікавий листоноша Пєчкін, який тут же заявився до друзів в надії отримати винагороду за інформацію про хлопчика - велосипед!